У статті проаналізовано односкладні номінативні речення як синтаксичні конструкції, що експлікують широкий інтенційний простір буттєвості й слугують посутніми ідіолектними маркерами мовостилю Тамари Севернюк. На багатому фактичному матеріалі визначено структурно-семантичні параметри номінативних конструкцій, представлено їхні різновиди й засоби поширення, окреслено текстотвірні функції; з опертям на практику лінгвістичних студій зазначено, що номінативні речення належать до односкладних речень іменного типу, предикативний центр яких формує іменник, займенник або субстантивована частина мови в називному відмінку однини або множини. У поетичному дискурсі Тамари Севернюк схарактеризовано комунікативно-інтенційний зміст номінативних речень, що зосереджений на експлікації інтенцій ствердження, на увиразненні прагнення автора констатувати ту чи ту інформацію, передати екзистенцію людського буття, перелік подій, фактів, явищ природи, виокремити й деталізувати обʼєкти довкілля, активізувати та загострити увагу на важливій інформації, спонукати до роздумів над важливими подіями чи фактами; обстежено конструкції «називного уявлення», що вводять адресата в ситуацію спогадів, філософських розмірковувань про одвічні істини людського буття, про етнокультурні реалії, про національні символи українців і слугують мовно-естетичною домінантою ідіолекту Тамари Севернюк; представлено класифікацію номінативних речень в аспекті їхнього поділу на буттєво-номінативні та оцінно-номінативні конструкції, які, з одного боку, передають широку картину життєвих реалій, фіксують ті або ті обʼєкти, засвідчують наявність подій, а з іншого ‒ створюють динаміку вражень та думок щодо побаченого, репрезентують, попри свою лаконічність, широкий спектр людських емоцій, почуттів, оцінок, формують естетичне ядро поетичного ідіолекту Тамари Севернюк, репрезентують унікальність та упізнаваність художньо-мовного континууму письменниці.