У статті авторка аналізує інтерпретаційну модель науково-правових досліджень у міжнародному праві – модель, яка є безпосереднім осмисленням міжнародно-правової реальності у процесі пошуку її правиль- ної інтерпретації. Правоінтерпретаційна діяльність у міжнародному праві – це категорія не доктрини, а практики, суб’єктом здійснення якої є міжнародні судові та квазісудові установи. Тому кінцева мета інтерпретації у праві загалом і міжнародному праві зокрема не обмежується з’ясуванням змісту правових норм. Ключова особливість інтерпретації у міжнародному праві полягає у тому, що вона постає не лише актом пізнання волі авторів у їх зовнішній формі – тексті міжнародно-правового акта. Доведено, що, з одного боку, інтерпретація спрямована на встановлення вже існуючого правового значення міжнародно-правового акта, з іншого – процес інтерпретації має творчий вимір