Доведено, що транснаціональні злочинні організації мають найбільш складну структуру, оскільки прагнення до максимальної безпеки під час здійснення такої діяльності, а також необхідність ухилення від соціального контролю стимулюють її постійне вдосконалення. Виокремлено основні моделі транснаціональних злочинних організацій. Шляхом аналізу зарубіжного досвіду вивчення проблем транснаціональної злочинності досліджено становлення та розвиток транснаціональних злочинних організацій, їх ієрархічну структуру. Розглянуто декілька видів моделей структурної організації транснаціональних злочинних формувань. Кожна з них притаманна певній території дії організованої злочинності, часу існування і сфері її діяльності. З огляду на всі недоліки традиційних моделей, сучасні злочинні організації рухаються шляхом відбору найкращих структурних характеристик, які вони застосовують для власної організації. Отже, сучасні моделі організованих злочинних формувань містять ознаки різних відомих структурних характеристик і принципів, що дає змогу їм розширювати сфери транснаціональної злочинної діяльності, а також гарантувати належний рівень безпеки. Схематична організація елементів злочинного синдикату становить чітко структуроване ядро з ознаками вертикальної структури управління, організоване за традиційними канонами корпоративної моделі, яке органічно поєднується з гнучкою мережевою структурою периферійних ланок. Останні зазвичай ізольовані одна від іншої та передбачають розподіл праці між ланками. Водночас члени кожної з них усередині окремого осередку тісно пов’язані між собою особистісними, емоційними зв’язками (родинними, земляцькими, етнічними тощо). Це сприяє налагодженню механізму їхньої дії у «виробничій сфері», дає змогу оптимально управляти їхньою діяльністю, максимально захищаючи центр та інші периферійні ланки мережі від впливу соціального контролю в разі недієвості однієї з них. Поєднання найбільш ефективних принципів організації та управління корпоративної моделі, означене жорсткою централізацією вищих рівнів з ізольованістю, аморфністю і плинністю класичних мережевих моделей, обрала нині більшість відомих транснаціональних злочинних організацій.