Показати скорочений опис матеріалу
"Кінець людської винятковості": зміщення антропологічної домінанти наукової фантастики
dc.contributor.author | Паранюк, Дан | |
dc.date.accessioned | 2021-12-28T08:45:24Z | |
dc.date.available | 2021-12-28T08:45:24Z | |
dc.date.issued | 2021 | |
dc.identifier.citation | Паранюк Д.В. "Кінець людської винятковості": зміщення антропологічної домінанти наукової фвнтастики. Питання літературознавства : збірник наукових праць. Чернівці: Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, 2021. Вип. 104. С. 163 -181. | uk_UA |
dc.identifier.issn | 2306-2908 | |
dc.identifier.uri | https://archer.chnu.edu.ua/xmlui/handle/123456789/3178 | |
dc.description.abstract | З опертям на методологічні пропозиції літературознавчої антропології, зокрема концептуальні ідеї К. Леві-Стросса (структурна антропологія), Х. Ортеги-і-Гассета („дегуманізаціямистецтва”), Ж.-М. Шеффера („кінець людської винятковості”),М. Фуко („падіння” людини з гуманістичного п’єдесталу культури), акцентується характерний для фентезі злам антропологічної домінанти наукової фантастики. Це зумовлює нові принципи конструювання персоносфери літературного тексту. На прикладі роману американського фантаста-класика Кліффорда Саймака (1904–1988) „Місто” (1953) простежується, як людина внаслідок „антропогену” (термін Г. Кенавана – шкідливі наслідки її панування над природою) зміщується з „осердя” персоносфери на маргінеси оповіді, а її імагологічний „портрет” щодалі набуває фікційних параметрів. В аспекті персоносфери пропонується поняття фантазоїда – окресленого наратором персонажа фікційного світу фентезі, що функціонує виключно в уяві певного фантастичного героя на ґрунті його попереднього досвіду. У проаналізованому романі К. Саймака акцентується поступова зміна антропологічного вектора: гетерообраз людини перетворюється на контробраз (в імагологічному ключі). Значущості набуває зміна ставлення до людини – у тексті К. Саймака її культура сприймається як чужа. Образ „людської раси” в романі „Місто” вимальовується поступово: саймаківський образ людини руйнує так званий імагологічний стереотип, а воднораз і рецептивні очікування читача. Місце атрактора в системі образів роману „Місто” займають „антроморфізовані” та „гуманізовані” істоти (предмети, рослини, тварини, мутанти, роботи, прибульці), засвідчуючи радикальний розрив із попередньою жанровою традицією в цілому, а також своєрідний полемічний зв’язок із класичною літературною фантастикою. Це вказує на метаморфність фантастики та її перехід у гіперреальні виміри фентезі, де можуть співіснувати різні штучні „ментальності” та форми життя, а опозиція „свій / чужий” набуває нових конотацій. | uk_UA |
dc.publisher | Чернівецький нац. Ун-т | uk_UA |
dc.subject | антропологія; персоносфера; фантастика; фентезі; фантазоїд; Кліффорд Саймак. | uk_UA |
dc.title | "Кінець людської винятковості": зміщення антропологічної домінанти наукової фантастики | uk_UA |
dc.type | Article | uk_UA |
Долучені файли
Даний матеріал зустрічається у наступних фондах
-
Наукові праці
Наукові публікації співробітників факультету