ПЕДАГОГІЧНА ВЗАЄМОДІЯ СІМ’Ї І ШКОЛИ ЯК ФАКТОР СОЦІАЛІЗАЦІЇ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ
Abstract
Найважливішим результатом виховання, як
функції системи освіти, є засвоєний особистістю соціальний досвід,
необхідний для життя в суспільстві – індивідуальний синтез відображених
відчуттів і переживань; знань, умінь, навичок; способів спілкування, мислення
і діяльності; стереотипів поведінки; інтеріоризованих ціннісних орієнтації і
соціальних установок. Які б завдання не стояли перед людиною або
суспільством, всі вони значною мірою визначаються характером людських
відносин, умінням жити разом, розділяти спільні цінності, норми поведінки,
йти на компроміси у вирішенні конфліктних ситуацій. У вирішенні цих
проблем величезне значення має особистість, аналіз особливостей її
формування в сучасному суспільстві. Сучасних школярів характеризує
недостатність соціального досвіду, навичок поведінки в суспільстві. Це
перешкоджає їх ефективному ціннісному самовизначенню, формуванню в
процесі утворення системи універсальних навчальних дій, становленню
здібностей до конструктивних спільних дій та ін.
Внаслідок цього актуальним видається завдання вивчення проблеми
соціалізації не тільки як процесуальної характеристики (відповідність стадіям
і етапам розвитку), але і з точки зору досягнутих результатів, коли в центрі
дослідження виявляються соціально-психологічні та особистісні особливості
суб'єкта соціалізації, що забезпечують йому повноцінний розвиток в
суспільстві.