| dc.description.abstract | Одним з обов’язкових елементів механізму дії норми податкового права є точне встановлення її сили в порівнянні з силою іншої, особливо конкуруючої, податково-правової норми, місця у системі норм вітчизняного податкового права. І якщо у розв’язанні колізій між нормами податкового права, сформульованими у законах, та нормами, що містяться у підзаконних нормативних актах, особливих проблем не виникає, то у випадку конкуренції податково-правових норм
одного ієрархічного рівня – обмежимося в даній статті лише законами України – ситуація незрівнянно складніша. Насамперед правозастосовча практика висвітлила проблему взаємовідношення органічних законів про податки та законів, спеціально податкам не присвяченим, але таких, що містять у собі окремі норми, які мають відношення до оподаткування. Традиційно при розбіжностях між правовими нормами актів, виданих одним і тим же органом, застосовується норма акту, прийнятого пізніше, а у випадку розбіжностей між нормами загального та спеціального актів перевага віддається нормі спеціального акту. Однак чи правомірним буде механічно перенести такий підхід на оподаткування і застосувати до регулювання податкових правовідносин положення, які містяться у законах України, не присвячених безпосередньо регулюванню цієї сфери суспільного життя? | uk_UA |
