У руслі інтертекстуальних студій проаналізовано роман Юкіо Місіми “Заборонені барви” (1951 1953). Зауважено, що даний текст є унікальний за своїм інтертекстуальним потенціал, позаяк являє собою “мегатекст”, зітканий з великої кількості цитат, листів, критичних зауваг, фрагментів прозових та поетичних текстів, що презентують як західну, так і власне японську літературу.