У статті розкривається правова природа податкових повноважень органів місцевого самоврядування. Серед вітчизняних та зарубіжних вчених єдиної думки стосовно сутності та змісту податкових повноважень органів місцевого самоврядування немає. Частина науковців, розглядаючи їх через призму принципу фінансової самостійності місцевого самоврядування, виступає за безумовне розширення податкових повноважень органів місцевого самоврядування. Інші, дотримуючись концепції податкового суверенітету держави, наголошують на їхньому похідному характері. Проблему породжує також постійна часто різноспрямована зміна податкового законодавства з цього питання.Обґрунтовано, що місцеві податки та збори мають свої особливості, пов’язані зі статусом органів місцевого самоврядування та їхніми повноваженнями у сфері оподаткування. Це стосується порядку їх встановлення та введення, спрямування до бюджету та обов’язковості запровадження. Положення статті 143 Конституції України про право органів місцевого самоврядування встановлювати місцеві податки і збори відповідно до закону необхідно розглядати в контексті інших конституційних положень, що стосуються питань оподаткування. У сукупності ці конституційні норми визначають, що особа зобов’язана буде сплатити місцевий податок чи збір лише за наявності двох правових підстав – закону та рішення органу місцевого самоврядування про його встановлення. Тобто процедура встановлення місцевих податків та зборів складається з двох етапів – загальнодержавного та місцевого. У науці податкового права вони отримали назву визначення та встановлення. Така процедура є гарантією захисту прав платників податків від надмірної податкової ініціативи органів місцевого самоврядування. Встановлено, що реалізація гарантованих Конституцією прав громадян має забезпечуватись по всій території держави на однаковому рівні. Якими б не були податкові повноваження органів місцевого самоврядування, за відсутності достатнього економічного підґрунтя місцеві податки і збори не в змозі забезпечити відповідний рівень реалізації. Тому фінансову самостійність органів місцевого самоврядування необхідно розуміти як наявність достатніх фінансових ресурсів для виконання покладених на них функцій. Джерела походження цих ресурсів повинні мати другорядне значення. Необов’язково це мають бути податкові надходження. Цілком ймовірно, що значна частина таких ресурсів може формуватися за рахунок неподаткових джерел, в тому числі самооподаткування, яке має зовсім іншу, ніж податки, правову природу.