| dc.description.abstract | Термін синкретизм (від грецького syncretismos – поєднання) вживають у різних науках гуманітарного циклу: філософії, літературознавстві, психології, лінгвістиці та ін. У лінгвістиці синкретизм використовують на позначення: 1) формального нерозрізнення, злиття в одній формі різнорідних мовних елементів (відмінковий синкретизм або синкретизм різних граматичних категорій); 2) поєднання (синтезу) диференційних структурних і семантичних ознак одиниць мови (певних розрядів слів, значень, речень, членів речень тощо), що протиставлені одна одній в системі мови і пов'язані явищами перехідності. Це нерівнорядні гібридні (контамінаційні, проміжні, дифузні) утворення. У вітчизняному мовознавстві синкретизм найчастіше вживають у другому значенні (див. праці І.Вихованця, А.Загнітка, К.Городенської, Н.Гуйванюк, О.Кульбабської, І.Данилюка, Ю.Наливайко, В.Бабайцевої, Л.Чеснокової та ін.).
Найширше синкретизм представлений у синтаксисі, який виступає тим полем, де чи не найактивніше відбуваються зміни усталених нормативних положень, характеризується тенденцією до вивчення перехідних структур, визначення статусу яких дозволяє визначити природу проміжних явищ у сфері вищого рівня мови. | uk_UA |
