Показати скорочений опис матеріалу

dc.contributor.authorPatsurkivskyy, Petro
dc.contributor.authorHavrylyuk, Ruslana
dc.date.accessioned2022-12-07T13:12:31Z
dc.date.available2022-12-07T13:12:31Z
dc.date.issued2022
dc.identifier.citationПацурківський П.С., Гаврилюк Р.О. ПРАВОСУДДЯ ТА МЕДІАЦІЯ ЯК КОНКУРЕНТНІ ВЗАЄМОДОПОВНЮЮЧІ СИСТЕМИ ВИРІШЕННЯ КОНФЛІКТІВ (СПОРІВ) У СУСПІЛЬСТВІ/Право України №2, 2022. С. 143-160uk_UA
dc.identifier.issn1026-9932
dc.identifier.urihttps://archer.chnu.edu.ua/xmlui/handle/123456789/6228
dc.description.abstractУ статті за допомогою пізнавального інструментарію антропосоціокультурного, потребового та порівняльного підходів аналізуються парадигмальні ціннісні матриці та соціокультурні коди феноменів правосуддя і медіації. Метою статті є з’ясування природи правосуддя та медіації як систем вирішення конфліктів (спорів) у суспільстві. У центрі уваги авторів перебувають питання буттєвих витоків правосуддя і медіації, властивості ціннісних матриць правосуддя і медіації та можливості й форми державно-приватного партнерства правосуддя і медіації. У результаті дослідження зазначених вище питань автори статті обґрунтували низку висновків, зокрема: правосуддя та медіація є конкурентними взаємодоповнюючими системами вирішення конфліктів (спорів) у громадянському суспільстві. Основоположними причинами, що їх породили і продовжують зумовлювати потребу у правосудді та медіації дотепер, є атрибутивно суперечлива природа самої людини, передусім людської автономії та комунікативної ності як конституентів та смислових умов буття людей, а також не менш суперечливий буттєвий устрій людського світу. Впродовж тривалого історичного періоду інституційне лідерство у вирішенні конфліктів (спорів) у суспільстві належало державному судочинству. Людиноцентристський поворот у середині ХХ ст., поява громадянських суспільств змінили характер більшості конфліктів (спорів) у соціумах, зумовили кризу традиційного судочинства та потребу в легітимації та інституціоналізації на національному рівні альтернативних способів їх розв’язання, передусім медіації. Нині медіація заявила про себе як такий інститут де-юре. Таким інститутом де-факто їй ще належить стати. Між правосуддям і медіацією існує фундаментальна асиметрія. Її квінтесенцію становить парадигмальна протилежність ціннісних матриць правосуддя як інституту держави і медіації як інституту громадянського суспільства. Ця протилежність апріорі не дає змоги вбудувати один із зазначених вище інститутів вирішення конфліктів (спорів) у суспільстві в інший такий інститут без деформації їх обидвох. Правосуддя та медіація приречені на співіснування та взаємодію. Найоптимальнішою правовою формою такої їх взаємодії в сучасному вітчизняному соціумі є державно-приватне партнерство правосуддя і медіації інституційного типу.uk_UA
dc.language.isootheruk_UA
dc.publisherЮРИДИЧНЕ ВИДАВНИЦТВО “ПРАВО УКРАЇНИ”uk_UA
dc.subjectправосуддяuk_UA
dc.subjectціннісна матриця правосуддяuk_UA
dc.subjectмедіаціяuk_UA
dc.subjectціннісна матриця медіаціїuk_UA
dc.subjectгромадянське суспільствоuk_UA
dc.subjectсуспільні конфлікти (спори)uk_UA
dc.subjectсуспільні конфлікти (спори)uk_UA
dc.titleПРАВОСУДДЯ ТА МЕДІАЦІЯ ЯК КОНКУРЕНТНІ ВЗАЄМОДОПОВНЮЮЧІ СИСТЕМИ ВИРІШЕННЯ КОНФЛІКТІВ (СПОРІВ) У СУСПІЛЬСТВІuk_UA
dc.typeArticleuk_UA


Долучені файли

Thumbnail

Даний матеріал зустрічається у наступних фондах

Показати скорочений опис матеріалу