Актуальність проблеми дослідження зумовлена соціальною значущістю навчання зв’язного мовлення для всебічного розвитку дитини дошкільного віку на наступних ланках освіти. Націлена пропедевтика з навчання зв’язного мовлення в молодшому дошкільному віці є необхідним етапом формування знань й умінь, необхідних для самостійного складання дітьми зв’язних висловлювань різних типів. Визначено теоретико-методологічне підґрунтя, що забезпечено сукупністю наукових підходів (комунікативний, діяльнісний, системний, технологічний) та наукових принципів. На основі теоретичного аналізу уточнено розуміння ключових понять дослідження („мовленнєва діяльність дітей молодшого дошкільного віку”, „зв’язне мовлення” стосовно дітей дошкільного віку, „дидактична наочність”, „пропедевтика навчання зв’язного мовлення дітей молодшого дошкільного віку”); з’ясовано залежність розвитку мовлення дітей молодшого дошкільного віку від сукупності чинників стимулювання мовлення; представлено характеристику психологічних та психолінгвістичних особливостей становлення зв’язного мовлення у дітей молодшого дошкільного віку. Зроблено порівняльний аналіз існуючих класифікацій дидактичної наочності та схарактеризовано візуальну і аудіальну наочність, наочні методи, які найчастіше використовуються в мовленнєвій роботі з дошкільниками. Наукові висновки про особливості застосування наочних методів і дидактичної наочності в роботі з молодшими дошкільниками, що полягає у поєднанні їх зі словесними методами на основі художнього слова дала змогу обґрунтувати доцільність застосування тріади взаємопов’язаних лінгводидактичних засобів (особливим чином побудованого діалогу навколо літературного тексту та тематично дібраних до нього картинок), 4 що спонукає дитину до самостійної побудови зв’язного висловлення. У дослідженні розроблено та обґрунтовано методику пропедевтичної роботи з навчання зв’язного мовлення в молодшому дошкільному віці на основі дидактичної наочності, що передбачає організацію спеціально розроблених занять - сеансів активізувального спілкування, мета яких полягає в стимулюванні мовленнєвої активності дітей у процесі комунікації за змістом твору та його обігравання. Передбачено послідовну зміну видів мовленнєвої роботи в процесі опрацювання літературного тексту протягом кількох занять: від забезпечення його активного сприймання, вправляння в умінні відповідати на запитання та відтворення елементарних дій за змістом - на першому занятті; стимулювання дітей до обговорення змісту літературного тексту після його повторного прочитання та розглядання картинки-ілюстрації - на другому. На цьому етапі молодших дошкільників залучали до складання описової оповіді за допомогою прийому суміжного мовлення. На третьому занятті дітей спонукали брати участь у складанні повідомлення підчас відтворення літературного сюжету за допомогою інсценізації та вільної гри з фігурками-персонажами на наборному полотні. Перевірка ефективності розробленої методики пропедевтичної роботи відбувалася в процесі експериментального дослідження. Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів означеної проблеми. Перспективу подальших досліджень убачаємо в дослідженні питань підготовки майбутніх фахівців дошкільної освіти до організації методики пропедевтичної роботи з навчання зв’язного мовлення дітей молодшого дошкільного віку на основі дидактичної наочності.