Сучасне українське суспільство упевнено продовжує розвиватися за інформаційним типом, що передбачає не лише цінування потрібної, важливої й актуальної інформації, але й щоразу більше її використання; це поєднується з поступовим, активним і прогресивним розвитком інформаційних технологій. У такій ситуації особливої ролі у житті соціуму загалом та багатьох людей зокрема набуває віртуальний простір Інтернету, який цінується більшістю людей перш за все саме як невичерпне джерело інформації. Додамо, що постійні користувачі Мережі знайшли в ній також інші позитивні якості та можливості. Тоді як в наукових дослідженнях відзначається щорічне зростання кількості осіб, які постійно приєднуються до Мережі, як і числа тих, хто потрапив до Інтернет-адикції, особливо це стосується підлітків та молоді. У ситуації нашого життя, об’єктивно зумовленій спочатку впливом COWID-19, а пізніше – війною в Україні, Інтернет став використовуватися ще інтенсивніше, зокрема, як засіб навчання (передачі та отримання інформації). У такий спосіб час перебування багатьох людей в Інтернет-мережі значно збільшився, а інтенсивність пошуків інформації в Інтернеті значно зросла. Проте надмірне використання Інтернету не завжди корисне, воно може зумовити розвиток у людини залежності від Мережі. Інтернет-залежність (Інтернет-адикція) у психології переважно тлумачиться як непереборне і нав’язливе бажання людини використовувати Інтернет, зайти в Мережу, не контролювати час перебування в ній, та патологічну нездатність вчасно вийти з віртуального простору. Проблема Інтернет-залежності виникла порівняно недавно, проте до сьогодні захопила багатьох дослідників, однак досі продовжує бути актуальною, особливо зважаючи на обставину, що кількість Інтернет-залежних з року в рік зростає, та потребує подальшого вивчення.