В умовах сучасної освітньої парадигми, школа потребує такого вчителя, який не лише добре знає свій предмет, але й уміє створювати позитивне навчальне середовище, усі необхідні умови для здійснення оптимального педагогічного спілкування. «Спроможність установлювати продуктивну комунікацію, яка передбачає розуміння ситуації спілкування, намірів і мотивів партнерів по спілкуванню, вербальних і невербальних проявів співрозмовників, уміння слухати та чути інших, адекватно реагувати та конструктивно виражати власні думки та емоції - усе це компоненти комунікативної компетентності педагога, яку необхідно постійно поглиблювати, щоб відповідати потребам часу» [28, с.15]. Оскільки процес навчання й виховання учнів молодшого шкільного віку відбувається у взаємодії, безпосередньому спілкуванні з учителем, то особливої ваги при цьому набуває не лише власне мовна діяльність, але й невербальний бік спілкування. Система початкової освіти нині потребує таких спеціалістів, які здатні бачити й розуміти особливості кожної дитини та, враховуючи їх, осмислено обирати найбільш оптимальні й ефективні шляхи педагогічного впливу, відповідний для певної педагогічної ситуації набір технік невербального спілкування. Оскільки жести, положення тіла, вираз обличчя найбільш повно віддзеркалюють емоції, думки, стан людини, то педагог, як ніхто інший, повинен знати й уміти користуватися невербальною мовою, не тільки прочитувати своїх вихованців, але й за допомогою невербальних інструментів спілкування налаштовувати їх на гармонійне спілкування, конструктивну взаємодію. Якщо вчитель уміє правильно інтерпретувати вираз обличчя учня, його міміку, то він зможе розпізнати його справжні емоції, почуття, думки, виявити індивідуально - типологічні особливості, належно вплинути на емоційний стан своїх вихованців. Жест, міміка, погляд, поза часто виявляються більш виразними і дійовими, ніж слова. Отже, невербальні засоби комунікації є достатньо ефективним і дійовим інструментом для передачі знань, загострення уваги учнів, поліпшення їх сприйняття. Дослідники особливо наголошують на застосуванні емоційного аспекту в процесі передачі інформації невербальними засобами, оскільки без емоційної складової ці засоби або взагалі не працюють, або ж вкрай неефективні. При цьому, в педагогічному спілкуванні до сфери невербальної комунікації відносять усі немовні сигнали, які застосовує вчитель і які мають комунікативну цінність у роботі з вихованцями.