Застосування норм права соціального захисту: теоретико-правовий аспект
Abstract
У статті проаналізовано теоретико-правові підходи до розуміння поняття
застосування норм права соціального захисту. З’ясовано, що застосування норм
є однією з найважливіших форм реалізації права соціального захисту, мірилом
його ефективності. Сьогодні можна виокремити три концептуальні підходи
до розуміння поняття правозастосування: як особливої форми реалізації норм
права, яка здійснюється державними та громадськими організаціями в межах
їх компетенції у формі владно-організуючої діяльності з конкретизації норми
права; як владної діяльності органів держави чи інших органів, повноваження
яких делегує держава, які видають індивідуальні акти на основі норм права; як
форми реалізації норм права, яка включає юридично-організаційну діяльність держави із втілення правових норм щодо конкретних суб’єктів. Обґрунтовано,
що застосування права не можна розглядати як різновид виключно державної
діяльності. Тому правозастосовна діяльність є не тільки процесом реалізації
права соціального захисту, а і своєрідним його результатом. Стверджується,
що в основі сучасного розуміння застосування норм права соціального захисту
повинна лежати доктрина природного права, заснована на цінностях людського
життя, людської гідності, свободи та верховенства права. Природне право
є частиною соціальної реальності, яка відображає єдині принципи та цінності,
що панують у природі та суспільстві. Призначенням правозастосування є сприяння
реалізації суб’єктами права соціального захисту їх прав і свобод. Сфор-
мульване визначення поняття застосування норм права соціального захисту як
діяльності компетентних, спеціально уповноважених органів у сфері соціального
захисту щодо розробки, підготовки та прийняття індивідуально визначених
рішень у конкретній справі. Розкрито основні ознаки правозастосування
у сфері соціального захисту, зокрема: соціальне призначення застосування норм
права; зазвичай це владна діяльність, яка породжує правові наслідки та гарантується
можливістю застосування санкцій; комплексний характер; наявність
декількох послідовних стадій правозастосування; це невід’ємна складова системи
соціального захисту; здійснення за встановленою процедурою; наслідком
правозастосування є прийняття індивідуальних юридичних рішень у сфері
соціального захисту; відображення прийнятих рішень у юридично встановленій
формі (актах застосування права соціального захисту).