Підставою практичної реалізації громадянином належного йому права на оборону є суспільно-небезпечне зазіхання, що відбувається лише у формі дії. При цьому ступінь суспільної небезтурботності діяння того, хто зазіхає, не суть важливо з погляду можливості використання сили тим, хто обороняється, характер якої не може бути залежним і від особливостей суб'єкта зазіхання.