| dc.contributor.author | Тичініна, Альона Романівна | |
| dc.date.accessioned | 2021-11-11T10:18:43Z | |
| dc.date.available | 2021-11-11T10:18:43Z | |
| dc.date.issued | 2020 | |
| dc.identifier.citation | Тичініна, А. «Перегуки між чеською методологічною платформою та ідеями сучасного українського літературознавства». Питання літературознавства, вип. 102, Грудень 2020, с. 195-21, doi:10.31861/pytlit2020.102.195. | uk_UA |
| dc.identifier.other | https://doi.org/10.31861/pytlit2020.102.195 | |
| dc.identifier.uri | https://archer.chnu.edu.ua/xmlui/handle/123456789/988 | |
| dc.description.abstract | З’ясовуються методологічні перегуки сучасного чеського й українського літературознавства на прикладі монографії Іво Поспішила „Методологія і теорія літературознавчої славістики і Центральна Європа” (2015). Висвітлюється методологічна платформа вченого в динаміці: компаративістика, феноменологія, історична поетика, жанрологія та ареальні студії. Методологічною рамкою і „когнітивним інструментом” у проаналізованій праці стає ареальна (просторова) філологія. У специфічній перспективі герменевтичного кола І. Поспішил накреслює методологічні принципи брненських ареальних студій, аргументує повноваження ареальної методології, звідси шляхом дедукції звужується до окремих сфер її застосування і насамкінець підключає просторову поетику до аналізу конкретних текстів сучасної чеської літератури. У цьому аспекті ареальні студії виявляються суголосними з методологією наукової школи Н. Копистянської. З позицій літературознавчої аксіології І. Поспішил характеризує літературний процес 1960–1970 рр., що постає співзвучним з ідеями Д. Затонського та Т. Гундорової. Тлумачення тропової природи алегорії й символу в межах ареальної проблематики має перегуки з рядом українських розвідок. Розкриття І. Поспішилом питання авторефлексії й автоаксіології творчості засновується головно на концепціях О. Потебні, на методологічному авторитеті якого ґрунтуються й праці більшості українських дослідників. Феномен Центральної Європи розглядається у контексті „центрально-європейського центризму” та мультикультуралізму, що концептуально зближує розвідку з американськими студіями Н. Висоцької й Т. Денисової. І. Поспішил акцентує вплив центральноєвропейських університетських традицій І-ї половини ХХ ст. на формування Празького лінгвістичного гуртка і наукове становлення Ф. Воллмана, С. Вілінського, Р. Якобсона та Р. Веллека. Запропонована І. Поспішилом концепція історії російської літератури підводить до характеристики широко дослідженої в Україні наукової постаті Д. Чижевського. Висновується, що „методологічну рівновагу” чеського й українського літературознавства забезпечують спільні „маятникові рухи” в історії літературного процесу, загальний теоретико-літературний базис (праці О. Потебні, М. Бахтіна, Д. Чижевського, Д. Дюришина), паралельні впливи західноєвропейського літературознавства, колективні конференційні заходи і суголосна дослідницька оптика. | uk_UA |
| dc.publisher | Питання літературознавства, Чернівецький національний університет | uk_UA |
| dc.subject | порівняльна методологія, Брненська літературознавча школа, Іво Поспішил, ареальна філологія, ареальне літературознавство, Центральна Європа, історична поетика, літературний процес | uk_UA |
| dc.title | Перегуки між чеською методологічною платформою та ідеями сучасного українського літературознавства | uk_UA |
| dc.type | Article | uk_UA |
