В умовах російсько-української війни виникає соціальне явище як біженство та переселення: люди часто змушені залишати свої будинки, свій сталий звичний спосіб життя та бігти у пошуках безпеки. Досвід внутрішнього переселення в умовах війни має багато специфічних особливостей, які виражені складним стресовим або травматичним досвідом: переживання окупації, втрати житла, перебування довготривалий час у підвалах та укриттях поки здійснюється ракетний обстріл, втрата значущих людей тощо. Це є надзвичайно важким періодом для людей і має багато фізичних та психологічних наслідків, особливо для дітей. Магістерська робота присвячена теоретичному та емпіричному дослідженню особливостей прояву тривожності у дітей молодшого шкільного віку, які є внутрішньо переміщеними особами. Здійснений статистичний аналіз встановив, що рівень прояву тривожних та емоційно негативних станів, таких як: явна тривожність; схильність до неврозу; рівень загальної тривожності; агресивність; замкненість, статистично вищий в групі дітей молодшого шкільного віку, які є ВПО. Нами підтверджено гіпотезу, що діти молодшого шкільного віку, які є внутрішньо переміщеними особами, мають вищий рівень тривожності, аніж діти, які не змінювали місця проживання. На основі результатів проведеного теоретичного та емпіричного дослідження нами були розроблені психологічні рекомендації батькам та працівникам закладів освіти про підтримку психологічного здоров’я та зниження рівня тривожності у дітей молодшого шкільного віку, які є внутрішньо переміщеними особами.