У роботі представлено історичні аспекти проблеми здоров’язбереження в педагогіці. Охарактеризовано педагогічні доробки щодо здоров’язбереження другої половини ХІХ – початок ХХ століття, обґрунтовано та впроваджено в освітню практику різні підходи щодо здоров’язбереження молодого покоління. Здійснено теоретичний аналіз різних підходів щодо здоров’язбереження другої половини ХІХ – початок ХХ століття. Фізичний розвиток молодого покоління підвищує самостійність і незалежність дитини в повсякденній діяльності. Це допомагає поступово опановувати нові навички, наприклад, одягатися, їсти, розставляти іграшки. Це, у свою чергу, створює відчуття компетентності, впливає на те, що відбувається, і впевненість у собі. Кожна форма руху дає дитині дуже важливі знання про себе та про те, що вона вже вміє та що їй ще потрібно практикувати. Важливо, щоб у дитини було багато можливостей випробувати себе в різних заняттях і видах діяльності і щоб їй була надана свобода в цьому. Схарактеризовано різні підходи щодо здоров’язбереження молодого покоління: правильне харчування, відпочинок, рухливі ігри, заняття спортом і т.і., що забезпечує, у свою чергу, розумовий розвиток дитини.