Стаття присвячена дослідженню нововведеної процедури застосування та реалізації системи фіксації адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі. Проаналізовано ключові аспекти законодавчого закріплення процедури фіксації порушень правил дорожнього руху (далі – ПДР), співвідношення елементів процедури із ключовими нормами Конституції України, засадничим принципам Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП). Наголошено на наявності певних недоліків у процедурі притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення ПДР, які, очевидно, призведуть до активного оскарження відповідних постанов. Оцінюються нововведені норми КУпАП порівняно з положеннями Основного Закону, рішеннями Конституційного Суду України, окремими рішеннями Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ). За результатами такого порівняння встановлено невідповідності та порушення, які можуть слугувати причиною судових оскаржень рішень. Нововведений порядок автоматичної фіксації порушення ПДР певною мірою нівелює декламований державою баланс між законними інтересами окремого громадянина та суспільства, оскільки введені норми з цього питання суперечать установленим правам особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Це викликає певне занепокоєння, адже додержання юридичної визначеності, що розуміється як ясність і недвозначність правової норми, дозволяє забезпечити передбачуваність певної ситуації, правовідносин. Розглянуто питання реалізації особою права на правову допомогу адвоката при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі. Розглянуто питання реалізації особою права на правову допомогу адвоката при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі. Нововведеним порядком певною мірою нівелюються права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Це призводить до можливого безпідставного притягнення особи до відповідальності. The article under studies deals with the investigation of a newly introduced procedure of applying and implementing the system of recording administrative offenses in the field of road safety in automatic mode. It analyzes the key aspects of legislative consolidation of the procedure of fixing traffic violations, the correlation of the procedure elements with the basic provisions of the Constitution of Ukraine, as well as the main principles of the Code of Ukraine on Administrative Offenses. Particular emphasis has been laid on certain shortcomings in the procedure of bringing a person to administrative liability for traffic violations, which will obviously lead to numerous appeals against the corresponding decisions. Consequently, the article contains assessment of the newly introduced norms of the Code of Ukraine on Administrative Offenses in comparison with the provisions of the Constitution of Ukraine, decisions of the Constitutional Court of Ukraine, and certain decisions of the European Court of Human Rights. The results of the above comparison have enabled the authors of the article to reveal the incongruities that may be the reason for judicial appeals against decisions. They point out that the newly introduced procedure for automatic recording of traffic violations annihilates, to some extent, the state declared balance between the legitimate interests of a citizen and the society. It happens so because the introduced rules on this issue contradict and violate the envisaged rights of a person who is administratively prosecuted without any grounds. This might be disturbing, since adhering to legal certainty, the latter usually understood as the clarity and disambiguation of the legal norm, allows ensuring the predictability of a particular situation or a legal relationship. In addition, the article under studies also regards the issue of implementing citizens’ rights to legal assistance of a lawyer when considering a case of an administrative offense recorded in an automatic mode.