Невербальні компоненти спілкування як засоби вираження емоцій та вивчення невербаліки у ЗЗСО (на матеріалі творів М.Коцюбинського)
Abstract
У магістерській роботі досліджено невербальні засоби спілкування як
маркери вираження емоцій персонажів у творах М. Коцюбинського.
Невербальні засоби комунікації визначено як вербалізовані у творах
художньої літератури комунікативно значущі немовленнєві компоненти, які
репрезентують жестово-рухову діяльність персонажів, їх голосову
активність, особливості реалізації процесу комунікації у часі й просторі.
Виокремлено три типи навербальних засобів на позначення емоцій, що
омовлені в тексті: кінетичні, проксемічні та просодичні.
Невербальні засоби вираження емоцій, репрезентовані мовними
одиницями у художньому тексті, скласифіковано як такі, що пов’язані з
позитивними почуттями (радість, щастя, задоволення, захват, збудження),
негативними почуттями (переляк, безумство, жах) та почуттями, які
виражають ставлення до інших осіб (любов, прихильність, лють, злість).
Емотивність схарактеризовано як одну з текстових категорій, що слугує
засобом вираження ставлення автора та персонажів тексту до дійсності,
відображеної в тексті.
Визначено лінгводидактичний потенціал вивчення невербальних
засобів комунікації у ЗЗСО, проаналізовано навчально-методичне
забезпечення окресленої теми в підручниках з української мови для учнів 10
класу.