У пропонованій статті автор фокусує увагу на психологічній характеристиці українського селянства Буковини в австрійський період. Сільське населення краю належало до традиційного доіндустріального суспільства, котре всі свої зусилля спрямовувало на виробництво та збереження продуктів харчування. Відповідно, цьому соціуму була абсолютно чужою західна ідея про те, що природа виступає пізнавальною системою, успішне вивчення якої дозволяє створювати ефективні технології для покращення власного добробуту. Повсякденне життя засвідчує замкнутість буковинського селянства і наявність цілої низки упереджень стосовно морально-етичної поведінки та взаємодії з представниками інших етнічних спільнот, які компактно проживали на території краю. Духовний світ відображає стихійно-матеріалістичні погляди селян як на природу загалом, так і на окремі природні явища, господарство та побут.