У сучасній науковій літературі приділяється значна увага умовам, які формують платформу, або інституціональний базис для розвитку тих чи інших сегментів підприємництва. Наукові дослідження в області формування тих чи інших умов, необхідних для розвитку інноваційно орієнтованих господарюючих суб’єктів, використовуються, в тому числі, і в практиці побудови рейтингів, індексів, що характеризують рівень і якість інноваційного розвитку національної економіки в цілому. Так, наприклад, Глобальний інноваційний індекс включає дві групи показників (наявні ресурси і досягнуті результати), при цьому апріорі розуміється, що наявність першого є ймовірністю отримання другого. При цьому в першу групу включені такі параметри, як: інститути, людський капітал, наявність інфраструктури, розвиток внутрішнього ринку і розвиток бізнесу. Тобто фактично ця група показників описує інноваційне середовище, в якій здійснюють свою діяльність господарюючі суб’єкти, в тому числі і суб’єкти інноваційного підприємництва. Варто відзначити, що згідно з аналізом Глобального Індексу основну роль у формуванні інноваційності національних економік відіграють людський фактор і наявність ефективних інститутів, що в повній мірі узгоджується з концептуальними положеннями, які описують загальні теоретичні особливості інноваційної економіки та інноваційного підприємництва. Фактично Глобальний інноваційний індекс демонструє і здатність національної економіки розвиватися з використанням інтенсифікуючих факторів, і здатність створювати умови для того, щоб фундаментальні і прикладні знання не тільки продукувались, а й застосовувалися в практичній (безпосередній) діяльності господарюючих суб’єктів.