У статті розкривається змістовні складові поняття суддівського розсуду, що є багатоаспектним феноменом, який містить об’єктивну і суб’єктивну складові. До об’єктивної складової входять правові чинники, що передбачені законом : «розсуд суду» у процесуальному законодавстві означає вибір судом одного із варіантів вже запропонованих рішень, які прописані законом. До суб’єктивної складової належать психологічні чинники, що впливають на сприйняття суддею конкретних обставин справи. Під «внутрішнім переконанням» судді розуміється можливість враховувати в процесі вирішення конкретної судової справи особливості життєвої ситуації; за наявності прогалин у праві чи колізійних норм – прийняти рішення на основі власного розуміння права чи аналогії закону. Делегування дискреційних повноважень судам пояснюються наявністю у законодавстві неоднозначних для розуміння концепцій та термінів. Приймаючи судове рішення, суддя робить дискреційний вибір для визначення співвідношення між об’єктивними та суб’єктивними цілями, на досягнення яких прийнятий закон.