У статті теоретично проаналізовано розуміння емпатії та рефлексії у психології та представлено результати емпіричного дослідження, в якому перевірялися гіпотези про зв'язок між цими психічними явищами та їх співвідношення з особистісними характеристиками студентів – майбутніх психологів. Констатується, що проведений нами теоретичний аналіз проблеми емпатії та рефлексії в психології свідчить, що цілісна теорія емпатії, як і теорія рефлексії, у наш час знаходяться на стадії формування, розробки та подальшого дослідження, оскільки спостерігається цілковите різноманіття як у науковому визначенні цих понять, так і в розумінні їх структури та складових і виділенні їх видів та визначенні рівнів їх прояву. Зазначається, що рефлексія – це метапізнавальний процес, що ґрунтується на самоаналізі людиною змісту власного внутрішнього світу в усій його повноті, особливостях і відтінках, шляхом внутрішнього діалогу із собою. Емпатія проявляється як тактовне входження до внутрішнього простору іншої людини, тимчасове буття із нею, що дозволяє відчути її переживання з усіма нюансами, саме так, як вона їх відчуває, співпереживати їй. Емпіричне дослідження, результати якого відображені в роботі, дозволило проілюструвати зв'язок емпатії та рефлексії (частіше – за окремими параметрами) та їх пов’язаність з особистісними диспозиціями студентів.