Співвідношення вимірів комунікації національного та субнаціонального рівнів політики в Україні, що відображають (1) об’єктивну політичну реальність, (2) суб’єктивну політичну реальність у сприйнятті політичних акторів і громадян та (3) сконструйовану засобами й інструментами комунікації політичну реальність найбільш повно відображено в дискурсі Президентів України, який був інституціоналізований на рівні консультативно-дорадчих органів. Тривалий час у президентському дискурсі регіони України позиціонувалися як фактор політичних та економічних ризиків. Кожен новообраний Президент України, задаючи смисли, тональність та формат комунікації національного та субнаціонального рівнів політики в Україні заявляв про створення нових консультативно-дорадчих інституцій і механізмів з метою вирішення питань реалізації державної регіональної політики. Проте, їх функціональна спроможність обмежувалася існуючим сприйняттям регіонів як залежних від центру територій. Розгортання процесів децентралізації влади в умовах фактичної тривалої дискомунікації регіонального та національного рівнів спричинило нові виклики – створення локальних політичних партій, які можуть маркуватися як чинник поглиблення дистанції між інтересами в системі громада – регіон – держава.