Стаття присвячена визначенню ролі ціннісно-світоглядного впливу на формування категоріально-понятійного апарату сучасного адміністративного права такої важливої загальноправової категорії, як «права людини». Зазначено, що поняття та категорії, що стосуються адміністративних прав особи, їх змістовне наповнення та класифікація, є одним із найменш досліджених в науці адміністративного права, а в сучасних наукових джерелах залишається домінуючим радянський погляд на природу суб’єктивного права як «наданого та гарантованого державою», що є відображенням досі існуючого у вітчизняній теорії права уявлення про те, що права людини є наслідком встановлених державою норм законів та інших нормативних актів. В статті проаналізовано зміст сучасного розуміння категорії «права особи» та вплив її змісту на категорію «суб’єктивні публічні права». Визначено, що категорія «суб’єктивні публічні права» здатна виконувати свою гносеологічну та онтологічну функції у формуванні нової людиноцентристської доктрини адміністративного права за умови дотримання наступних ціннісно-світоглядних орієнтирів: 1) суб’єктивне публічне право є одним із природних людських прав, яке не надане особі державою, а є похідним від базових людських прав і є природнім та невід’ємним. Роль суб’єкта публічної адміністрації при цьому полягає не в наділенні особи такими правами, а в їх гарантуванні та забезпеченні; 2) наявність у особи суб’єктивного публічного права дає їй можливість впливати на суб’єкт владних повноважень, використовуючи відповідні адміністративно-правові механізми і процедури та виступати як рівноцінний суб’єкт правовідносин по відношенню до органів публічної влади; 3) повноцінна реалізація суб’єктивного публічного права можлива лише за умови забезпечення та захисту як публічного, так і приватного інтересу, при чому публічний інтерес розуміється не як інтерес держави, а як інтерес, важливий для кожного члена суспільства.