На сьогоднішній день значне зростання кількості дітей із особливими потребами в закладах освіти являється однією із головних проблем навчально-виховного процесу. Відповідно, реалізація ідеї впровадження технологій інклюзивного навчання в Новій українській школі має здійснюватись із врахуванням особливостей та нахилів дітей для визначення шляхів та методів подальшого їх розвитку і моделей взаємодії команди супроводу, організації консультацій для батьків. Пріоритетна сутність вказаної проблеми полягає в наступному: процес навчання і виховання школярів із особливими потребами в умовах загальноосвітніх закладів освіти (ЗЗСО) не забезпечений в достатній мірі науково-методичним інструментом, котрий би міг збалансувати корекційно-розвивальний та навчально-виховний процеси, й таким чином забезпечити відповідні рівні підтримки і розвитку. На сьогоднішній день Міністерством соціальної політики України відповідно до даних Державної служби статистики з-поміж осіб з інвалідністю зареєстровано понад 163,9 тисячі дітей із вродженими вадами. У 18687 інклюзивних класах навчається 25 078 учнів. Націленість політики держави на забезпечення якісної освіти осіб із особливими потребами (далі – ООП) гостро ставить питання щодо потреби в організації інклюзивного освітнього середовища. Інклюзивна освіта посідає одне із пріоритетних місць в освітніх реформах. Значна кількість змін вже відбулося в ланці початкової освіти, що пов’язані із Концепцією НУШ і запровадження нових освітніх стандартів.