У роботі проаналізовано поетичні тексти Василя Симоненка (1935-1963), що увійшли до прижиттєвої збірки „Тиша і грім” (1962) та посмертної „Земне тяжіння” (1964). Предметом дослідження стали метрика, ритміка, строфіка, римування та рима в поетичних текстах Василя Симоненка. Основні положення та висновки нашої роботи увиразнюють уявлення про особливості віршової форми поезії Василя Симоненка. Дані, наведені в дослідженні, багато додають до розуміння поетики автора та можуть бути зручним матеріалом для порівняння та узагальнення при написанні робіт на подібні теми.