Доброчесність – одне із ключових етичних, моральних і філософських понять, актуальне як у приватному, так і професійному житті людини. Студенти, викладачі й науковці зобов’язані дотримуватися норм академічної доброчесності. У філологічному зрізі запозичення може інтерпретуватися у двох аспектах: як художній прийом та як засіб аргументації наукового тексту. Студенти-філологи, читаючи зразки української та зарубіжної літератури, поступово навчаються реконструювати міжтекстові зв’язки, знаходити інтертекстуальні паралелі. Однак, при роботі з науковим текстом необхідно ретельно використовувати посилання. Філологічний аналіз вимагає постійної роботи з чужими текстами, тож необхідно цитувати лише надійні джерела, зберігаючи баланс між власними думками, ідеями, цитатами, їх тлумаченням, висновками. Задля дотримання етики академічної доброчесності у науковому тексті використовують кілька видів запозичень (цитата, перефразування, узагальнення) з обов’язковим покликанням на першоджерело.