Актуальність статті обумовлена тим, що нинішня війна росії проти України є війною ідентичностей. При цьому росія ставить собі за мету знищити українську ідентичність як таку. Культурна ідентичність розглядається авторами як багатоаспектне поняття, що включає у себе особистісний вибір у різних сферах, тому її можна вважати фундаментом інших видів ідентичностей. Метою нашого дослідження є осмислення специфіки української культурної ідентичності в умовах війни 2014-2023 років. Результати. Дослідження складається з двох частин, в яких розглянуто трансформації української ідентичності як всередині країни, так і за її межами. Висновки. З’ясовано, що раніше великій частині українського суспільства була притаманна розмита, неоплачена або відстрочена ідентичність. Оцінено вплив повномасштабної війни на трансформування ідентичності українців, які переходять до «досягнутої ідентичності», з усвідомленням власних цінностей і шляхів їх реалізації. Авторами акцентовано, що всередині країни важливо уникнути фрагментації суспільства, поділу на Своїх і Чужих (коли ворогами проголошуються, наприклад, усі російськомовні українці чи віряни Української Православної церкви (Московського Патріархату) тощо). При цьому потрібно прагнути не до гомогенізації ідентичності всередині соціуму, а до вироблення спільної аксіологічної шкали. Завдяки спільним цінностям у суспільстві зможуть гармонійно співіснувати різні ідентичності, без ксенофобії. З’ясовано, що найбільшим викликом для тих українців, які емігрували, може стати повна асиміляція або геттоїзація. У першому випадку українці втратять власну культурну ідентичність, перестануть бути українцями. У другому випадку вони взагалі не зможуть інтегруватися в інший соціокультурний простір, що ускладнить або унеможливить їхнє проживання за кордоном. Виявлено, що шляхом подолання цих складнощів може бути часткова асиміляція, яка дозволить зберегти власну культурну ідентичність при частковій інтеграції в інше соціокультурне середовище.