У статті аналізуються особливості сюжетно-образної трансформації мотивів гомерівської “Одіссеї” на матеріалі роману Л. Малерба “Ітака назавжди”. Основна увага приділяється перенесенню розповідного акценту з зовнішнього подієвого плану у внутрішній світ персонажів, що спричиняє релятивізм їх морально-психологічних характеристик. Автор статті приходить до висновку, що зміщення оповідного центру надає широкі можливості для інтерпретації традиційного образу та осучаснення ідейного наповнення протосюжету.