Суттєва активізація функціонування гомерівської “Одісеї”, як традиційної міфологічної структури, відбувається у XX ст. У трактуванні “Одісеї” особливо відчутною стає нова хвиля змістової деміфологізації образів; широкого розповсюдження в літературі набуває аксіологічне та поведінкове міфологізування, завдяки чому міфологічні паралелі з “Одісеєю” допомагають осмислити глобальні проблеми й колізії. У трактуванні сучасних письменників гомерівських мотивів “Одіссеї” акцент переноситься з подієво-оповідного плану на розробку внутрішнього світу героїв, які стають виразниками сучасних онгологічно-екзистенційних проблем людства.