На прикладі роману Зеді Сміт «Про красу» простежено динаміку жанрової метаморфності університетського роману. Майстриня постмодерністського письма Зеді Сміт вдало синтезує резистентні жанрові параметри університетського роману зі спорадичним сімейним наративом: ризоматична іронічна фабула про особисте життя викладачів та студентів, відповідний вишівський хронотоп переплітаються з сімейними проблемами і конфліктами двох ворогуючих академічних сімей Білсів та Кіпсів. Крім того, розглянуто ґенезу та специфіку жанру сімейного роману, змістове ядро якого ґрунтується на стосунках одного члена родини з усією сім’єю та на його соціальному формуванні. Беручи за основу традиційну компаративістичну фабулу, запропоновану Д. Лоджем, британська письменниця створює власний саркастичний ефект твору і не лише порівнює ментально протилежних професорів, а й на тлі вигаданого гуманітарного факультету Велінгтона розкриває всі сімейні та вишівські негаразди героїв. Саме персоносфера роману «Про красу» формує вузлові аспекти фабули тексту. Кожен персонаж відповідає за розкриття важливих та звичних для обох жанрів тем, порушує актуальну проблематику: наукова кар’єра, вікова криза та університетська етика (Говард Белсі, Монті Кіпс, Клер Малколм), наратив навчання і соціальна нерівність (Вікторія Кіпс, Зора Белсі, Карл), батьки і діти (члени сім’ї Кіпсів та Белсів), перше кохання (Зора та Карл, Вікторія та Джером), расова та гендерна дискримінація (Леві Белсі, Кікі Белсі та Карлін Кіпс), пошук самоідентифікації (Леві Белсі), класова нерівність (Карл). Увагу акцентовано й на університетській сім’ї Велінгтона, її внутрішньотопосних взаємовідносинах. Зокрема, звично дотримуючись принципу контрасту і коментуючи сучасні методологічні прийоми університетського навчання, наголошується на складній для сприйняття викладацькій діяльності Говарада Белсі та цікавій і бездоганній манері викладання Клер Малком.