У статті досліджено проблемні питання практичної реалізації управлінських аспектів процесу забезпечення життєздатності промислових підприємств. Узагальнено теоретичні засади життєздатності товаровиробника, концептуальні положення циклічності його розвитку, проаналізовано методологічні підходи до процесу забезпечення життєздатності суб’єкта господарювання. Досліджено особливості забезпечення життєздатності промислового підприємства у кризових умовах, а також проаналізовано чинники впливу на процес його життєдіяльності. Доведено, що процес забезпечення життєздатності промислового підприємства є його пріоритетною стратегічною метою. Для цього менеджерам необхідно оптимально організовувати бізнес-процеси, проводити систематичний моніторинг ринку з метою вивчення сильних та слабких сторін товаровиробників-конкурентів, залишатися максимально клієнтоорієнтованими, підвищуючи тим самим рівень життєздатності товаровиробника. Встановлено, що підґрунтям процесу зміцнення життєздатності підприємства є дохідність його операційної діяльності, інвестиційно-інноваційна спрямованість бізнес-процесів, клієнтоорієнтована маркетингова діяльність, а також ухвалення топ-менеджерами виважених раціональних управлінських рішень. Доведено той факт, що процес імплементації системи моніторингу життєздатності підприємства на практиці сприятиме своєчасному проведенню менеджерами діагностики та оцінювання можливих ризиків з метою його безкризового функціонування у перспективі. Обґрунтовано необхідність формування підсистеми управління ризиками у контексті забезпечення життєздатності товаровиробника. Встановлено, що підсистема управління ризиками характеризує процес, який охоплює усі сфери операційної діяльності промислового підприємства, а також безпосередньо впливає на процес обґрунтування стратегії його подальшого розвитку. Запропоновано практичні шляхи підвищення рівня життєздатності промислового підприємства у нинішніх умовах господарювання.