Невпинний розвиток сучасного суспільства як у соціокультурному, так і у технічному плані передбачає стрімке зростання комплексності міжособистісних форм взаємодії та комунікації, що зумовлює об’єктивну ситуацію в країні та світі коли практично кожна людина може почуватися жертвою впливу інших людей, обставин чи подій, що об’єктивно склалася, дозволяючи такому поняттю як віктимність виходити значно далі окреслених раніше меж і проявляти свій вплив на особу у її звичному, повсякденному житті. В межах оргіназації загалом та організаційної культури зокрема, віктимна поведінка навіть окремих представників спілки здатна суттєво відбиватися на ефективності діяльності всієї організації, шляхом негативного впливу на психологічний стан людини та її поведінку [11], що в довготривалій перспективі позначається й на оточенні такої людини: друзях, сім’ї, колегах по роботі, тощо та на функціонуванні організації в цілому. [55] Дослідженням впливу віктимності суб’єкта на процес міжособистісної взаємодії з соціумом займається віктимологія як окрема і самостійна галузь науки, котра, втім, часто змушена працювати в умовах гострої критики та звинувачень у віктимблеймінгу, що значно обмежує вивчення специфіки формування схильності до віктимної поведінки та її реалізації в умовах сучасного світу. Під віктимністю особистості ми в даній роботі розуміємо схильність до здійснення поведінкових актів які сприяють виникненню загрози для фізичного та психічного благополуччя людини. Значний внесок у розвиток віктимології та дослідження психологічних особливостей схильності до віктимної поведінки належить науковцям А.Л. Репецькій, Л.В. Франку, Д.В. Рівману, Г.М. Міньковському, В.І. Полубінському, Б. Мендельсону, А.В, Тулякову та іншим. Особливу увагу варто приділити науковим дослідженням Л.В. Франка і А.Л. Репецької, які дали поштовх для розвитку теоретичних основ віктимології на ранніх її етапах, а також Д.В. Рівмана і Б. Мендельсона, котрі акцентували увагу на вивченні психологічних структур у контексті віктимної особистості, що дозволило поглянути на явище віктимності з точки зору психології. Проте, ми вважаємо проблему віктимізації особистості у сучасному світі настільки важливою, досі недостатньо дослідженою та цікавою, що обрали її як тему нашої бакалаврської роботи. Об’єкт дослідження бакалаврської роботи – віктимність особистості як психологічний феномен. Предмет аналізу – віктимність як наслідок внутрішнього конфлікту в умовах порушення процесів соціальної адаптації особистості. Мета: вивчити і проаналізувати теоретичні аспекти проблеми віктимної поведінки особистості у психології та емпірично дослідити вплив процесів віктимізації особистості на її взаємодію з соціумом та ставленням до життя.