Використання інтервального методу у навчанні юних каратистів формальних комплексів ката.
Короткий опис(реферат)
Ката в карате – це суворо регламентовані рухові дії, що являють собою комбінації технічних прийомів захисту та нападу, які виконуються за точно визначеними траєкторіями, у точно встановленій послідовності та імітують сюжети реального рукопашного бою з кількома супротивниками, з якого той, хто виконує ката, завжди виходить переможцем. У всіх видах єдиноборств, у тому числі й у карате-до, кожне ката має власну назву та (або) порядковий номер.
Встановлено певні вимоги до виконання ката на змаганнях незалежно від стилю карате: кожен формальний комплекс ката складається з певної кількості суворо регламентованих за біомеханічними та психомоторними характеристиками рухів, які спортсмени виконують у суворій послідовності; початок і кінець виконання ката відбувається в одній і тій самій точці простору; при виконанні ката траєкторія переміщення спортсмена може бути різною: пряма лінія, траєкторія у формі літери Т тощо; динамічність виконання ката передбачає: дотримання певної швидкості (повільно або швидко), певної сили та ритму (розслаблення та напруга) кожного руху; висока стійкість положення тіла в русі та в стійці; уклін перед початком та наприкінці виконання ката. Включення в програму змагань з ката понад 100 комплексів вимагає пошуку нових методичних підходів, що забезпечать прискорення процесу освоєння нових комплексів.