У статті розкривається значення людського капіталу у формуванні і реалізації кадрової політики держави. Зауважується, що вирішальним фактором розвитку виробництва завжди була і залишається людина – праці. Будь-які технологічні зміни в організації праці та виробництва не можуть зменшити значення праці людей, їх досвід, професійні навички, витіснити людину зі сфери суспільного виробництва, оскільки саме людина відіграє основну роль у розвитку суспільства і становить свого роду ціннісний капітал при формуванні кадрової політики держави. Відповідно, кадрова політика держави повинна включати насамперед загальнонаціональну стратегію формування, розвитку та раціонального використання кадрового потенціалу суспільства. Підкреслюється, що напрями та зміст державної політики не залишаються незмінними, оскільки відчувають вплив і підпорядкування тій меті і завданням, що постають перед суспільством та державою у відповідні періоди їх розвитку. Усвідомлюючи цінність людського капіталу як для окремого роботодавця, так і для держави, необхідно зауважити про цілісність кадрової політики на рівні держави, яка б відповідала і національним інтересам держави і враховувала соціально значущі потреби людини як особистості, її здібності, талант, професійний потенціал. Констатується, що в основі кадрової політики держави має бути закладено баланс публічних та приватних інтересів оскільки одним з основних завдань є створення умов для оптимального узгодження інтересів як працівника так і роботодавця і на цій основі – держави. Набуває вагомого значення сам механізм підготовки, розподілу кадрів для потреб ринку праці, тому необхідно розробити і запровадити національну стратегію професійного розвитку та кадрового потенціалу суспільства. Дана стратегія має передбачати належну реалізацію прав і свобод людини не тільки у сфері праці, але й освіти.