«Своє» і «чуже» в міжкультурному діалозі міста на пограниччі (Інскрипти ХІХ, поч. ХХ ст. смт Гусятин Тернопільської області)
Abstract
Ця стаття присвячена надгробним надписам у пограничному колись містечку Гусятин Тернопільської області, яке востаннє належало до Польщі з 1920 і до 1939-го року (а до того періодами у XVII, XVIII ст.). На цвинтарі збереглися поховання з XVIII століття. Надписи на могилах ремісників і чиновників, християн візантійського та римського обрядів переважно українською і польською мовами, подекуди двома мовами і зрідка німецькою. Старіші тексти містять розлогу структуру з обов’язковими елементами вступу, лаудації (похвальної мови), кінцевої формули. Пізніші – обов’язкові ономастичні дані особи (ім’я, прізвище; для жінок додатково – з якої сім’ї походить) з датою народження і смерті. Серед текстів, представлених кирилицею, зафіксовано зразки церковнослов’янської мови, якою активно послуговувалися українці на тогочасній території (пізніші тексти містять вкраплення з польської мови у тому числі скорочення). Латинськими літерами представлено польські надписи (окрім двох німецькою мовою), які оформлено і в орфографічній повноті і з обмеженнями в діакритичних знаках (як варіант економії коштів замовника), а також з лексичними елементами української мови (як наслідок: (1) панівної складової у країні; (2) особистими вподобаннями; (3) міжособистісними контактами).