Подано розлогу картину перебігу психологічних настроїв, намірів й реальних діянь очільників Чернівецької архієпархії Буковинсько-Далматинської митрополії у роки війни. Причому тут досить рельєфно показано, яким чином зміни керівництва архієпархії у кінцевому рахунку вплинули, щоправда на досить короткий час, на досягнення українськими представниками рівноправного становища з румунами в ієрархії православної Церкви на Буковині. Автор особливо підкреслив, що саме драматичні листопадові події 1918 року стали вододілом остаточного розмежування серед священників українців та румун у питаннях національно-державної приналежності краю.