Оповідання Т. Белімової «Стоп-кадр» постає яскравим сучасним зразком активної взаємодії літератури та кіномистецтва, де кіно оприявнює себе не лише у зрізі тематики та персоносфери. Ключові прийоми кінопоетики (ретроспеція, монтаж, кадрування, середній та крупний план, деталізація) вмонтовуються у структуру традиційного літературного жанру, презентуючи, водночас, своєрідний жанрологічний експеримент, що дає можливість розглядати його як зразок кінооповідання. Водночас, дані прийоми дозволяють виявляти нові рецептивні та інтерпретаційні властивості тексту та поглиблено дослідити специфіку “інтермедіального бачення” письменниці.