Стаття містить детальний опис таких засобів експресивного синтаксису, як комплекс „питання-відповідь”, риторичне питання, які ми називаємо фігурально-риторичними засобами. Проблеми експресивного синтаксису на сьогодні не мають повного наукового висвітлення. Зокрема, це стосується і визначення спектру синтаксичних засобів, які надають текстові експресивного забарвлення. Опираючись на значні напрацювання у дослідженні експресивності художнього тексту, вважаємо, що кожна синтаксична конструкція, використана вміло, оригінально й по-своєму, у художньому мовленні є фігурально-риторичним засобом, оскільки може містити великий потенціал естетичності, експресивності, мати потужну впливову силу на читача. Головною ж настановою всіх фігурально-риторичних структур є відображення авторського світогляду, його мовних уподобань, мистецького таланту в реалізації свого комунікативно-інтенційного плану. З погляду синтаксису будь-яке авторське мовлення є базою організації змістово-фактуального матеріалу, тканиною сюжету твору, куди вставляються різні способи викладу матеріалу. У статті з’ясовано, що питальні висловлення як окремий модально-інтенційний різновид синтаксичних одиниць є значно поширеними у художньому мовленні. Потужний експресивний потенціал репрезентують комплекси „питання-відповідь” у монологічному мовленні, тобто автодіалоги (ми вважаємо їх риторичними), які імітують живу розмову, залучаючи до неї читача, допомагають авторові розкрити перед читачем свій внутрішній світ, створити неповторні художні образи. Риторичне питання як окремий прагматичний різновид речень, що корелює з поняттям непрямого мовленнєвого акту, оскільки в його основі – синтаксична транспозиція: використання одного висловлення у значенні іншого, реалізує авторський намір максимального впливу на адресата, створює ефект відповідної перлокуції. Риторичні питання є активізуючим засобом, вони тільки імітують пошук інформації, а не є мовленнєвою дією запитування. Риторичне питання надає величавості описові, естетично прикрашає розповідь, і це, безперечно, позитивно впливає на почуття і духовне сприйняття тексту. Інтерогативні конструкції емоційно виражають думку-судження, а не питання як форму запиту, вони не містять звернення до інших учасників мовленнєвих ситуацій, тому не передбачають відповіді на запитання, оскільки воно стосується тільки мовця, виражає його форму мислення, його комунікативні інтенції.