Українська еміграція на межі: кінострічка Л. Осики “Камінний хрест” (1968)
Abstract
Історичні реалії українського суспільства актуалізують теми столітньої давнини. Зокрема, тема еміграції, надзвичайно продуктивна на межі ХІХ–ХХ ст., знайшла своє активне продовження у 60-ті ХХ ст., не менш актуальна і сьогодні. Створена В. Стефаником у 1900 р. новела „Камінний хрест” про „відчуження людей від рідної землі”, яка містить узагальнюючий образ усіх українських людей, змушених емігрувати за океан, постає справжнім криком людської душі, що покидає рідний край і прирікає себе бути вічним „чужинцем”. Цей трагічний образ знайшов своє втілення і в іншій мистецькій площині: за мотивами новел „Камінний хрест” та „Злодій” Л. Осика в 1968 р. зняв однойменний фільм, що постав як трагічна кінооповідь про еміграцію. Фільм і сьогодні вражає філософською глибиною і високою зображальною культурою. У компаративістичному ключі аналізується першотекст „Камінний хрест” В. Стефаника, відповідний до нього кіносценарій І. Драча і фільм Л. Осики. Зауважується, що на кожному історичному відтинку внаслідок нових дестабілізуючих чинників тема „еміграції” щоразу актуалізується і, водночас, розширюється, доповнюючись новими
змістовими реаліями. Рецептивний потенціал першотексту та його вже екранна версія в черговий раз спонукають реципієнта переосмислити сьогодення: чи то 1900, чи 1968, чи 2018 року.