У науковій розвідці проаналізовано комунікативну толерантність як лінгвопрагматичну категорію, що ґрунтується на принципах координації та ввічливості, слугуючи визначальним складником людської комунікації, зокрема діалогійного дискурсу в контексті його основних субстанцій ‒ адресанта й адресата, симетрії та балансу їхніх мовленнєвих інтенцій; досліджено роль паремійних конструкцій у створенні толерантного спілкування.