Статтю присвячено розробці теоретичних основ і практичних механізмів, необхідних для створення та розвитку інноваційної екосистеми в аграрному секторі України, зосереджуючи увагу на ключових детермінантах, які є визначальними для інтеграції новітніх технологій у галузь. Мета дослідження полягає в обґрунтуванні концептуальних засад формування такої екосистеми, яка б включала в себе багаторівневу структуру, де центральну роль відіграє синергетична взаємодія між державними інституціями, бізнесом і науковими структурами. У цьому контексті стаття пропонує багатовекторний підхід, який враховує особливості інституційної підтримки, приватні ініціативи, а також вплив освіти та науки на розвиток агроінновацій. Значну увагу приділено аналізу звіту «Європейські інновації – Табло 2024: Профіль країни Україна», що дозволяє виявити специфічні тренди та можливості для подальших досліджень і вдосконалення інноваційних підходів в аграрному бізнесі України. Представлено аналіз сучасних викликів, з якими стикається агробізнес в умовах глобальних економічних і кліматичних флуктуацій, і запропоновано стратегічні рішення для збереження конкурентоспроможності українського аграрного бізнесу на міжнародному рівні. Проаналізовано закордонний досвід, зокрема успіх Ізраїлю у впровадженні інновацій у аграрну сферу, що базуються на підвищеній цифровізації, екологічній стійкості та нових ринкових стратегіях. Також розглянуто перспективи адаптації цих підходів до українських умов для забезпечення сталого розвитку агросектору. Важливим аспектом дослідження є визначення напрямів, які дозволяють створити інтегровану модель екосистеми інновацій, яка враховує специфіку аграрного сектора та національних особливостей. Цей механізм сприятиме ефективній імплементації інновацій у виробничі процеси агробізнесу, забезпечуючи його сталий розвиток в умовах тривалих флуктуацій, зокрема, таких як війна.