статті зосереджено увагу на одній із корпоративних форм підприємниць- кої діяльності – повних і командитних товариствах. Між організаційно-правових форм господарських товариств найбільш популярними є товариства з обмеже- ною відповідальністю та акціонерні товариства. Однак, розвиток законодавства України проходить у напрямі створення системи різних форм підприємництва, які спрямовані на різні потреби та інтереси засновників. Такі форми підприєм- ництва існують і успішно діють в Європі. Здійснення порівняльного аналізу у Повні та командитні товариства: особливості правового регулювання в Україні та європейських державах статті дозволило автору підтвердити існуючий у літературі висновок про від- сутність у європейських державах єдиного вектора щодо закріплення правового статусу досліджуваних товариств. Одні держави визначають ці товариства як юридичні особі, інші – як форму ведення спільної підприємницької діяльності. У статті наголошено, що для європейського простору характерним є викори- стання поняття дефектної юридичної особи. Автором сприймається будь-який із зазначених європейських підходів, однак зазначено на потребі усталеного ві- дображення його у всіх нормативних актах, які визначають статус повних і ко- мандитних товариств. У статті підтримується сформоване у науковій літературі твердження про критику вітчизняних норм законодавства щодо повних і коман- дитних товариств. Така критика зводиться до тих норм законодавства України, у яких використовують не характерні для юридичних осіб положення. Усі існуючі у науці дослідження зводяться до одного – прагнення розробити єдиний вектор у регулюванні повних і командитних товариств. Вони мають регулюватись або як юридичні особі або як форми спільної діяльності на основі договору