Стаття пов’язана з теоретичним аналізом розуміння поняття психологічної безпеки в психології та емпіричним дослідженням відчуття психологічної безпеки студентами – майбутніми психологами у плані їх схильності до ризику та прояву їх життєстійкості як передумови здатності особистості опиратися загрозі небезпеки. Зазначається, що потреба в безпеці та захищеності від різних загроз є фундаментальною потребою особистості, від задоволення якої залежить її подальший саморозвиток та самоздійснення, проте пересічна людина починає усвідомлювати це, частіше, втративши відчуття психологічної безпеки, а в наукових джерелах психологічна безпека частіше розглядається як засіб досягнення / отримання бажаного замість розуміння її як мети. Проаналізовано тлумачення психологічної безпеки, її структури, рівнів та факторів, що її забезпечують, та її співвідношення з інформаційно-психологічною безпекою. Відзначено, що ми схильні розуміти психологічну безпеку як відчуття людиною захищеності у безпечному світі та готовність його захищати та відновлювати у разі необхідності, наслідком чого є задоволеність людини життям. Зроблено висновки, що життєстійкість і її складові та компоненти відчуття особистістю безпеки розвинуті у досліджуваних недостатньо. Проте, можна припустити, що психологічну безпеку частіше відчуває людина з розвиненою життєстійкістю та її складовими.