У статті досліджено основні зміни, які внесено до Кодексу законів про працю — документу, який регулює трудові правовідносини в Україні; проаналізовано позитивний і негативний вплив цих змін на формування і перебіг відносин між працівником і роботодавцем; висвітлено основні питання, які зазнали змін у процесі вдосконалення чинного законодавства. Розглядаються основні причини внесення змін до Кодексу законів про працю і його теперішній склад. Визначаються основні завдання і зобов'язання, що постають перед роботодавцями та найманими працівниками. Розроблений проєкт Закону про працю містить 98 статей та може замінити КЗпП та усі нормативно-правові акти про оплату праці, відпустки, а також визначення розміру шкоди, завданих фірмі та ін. Так само проєкт прогнозує ряд змін до решти законів та кодексів. Так, статтю 11 Закону про житлово-комунальні послуги доповнять частиною четвертою, яка передбачає скасування права на пільги та допомоги у випадку встановлення рішенням суду того факту, що особа виконувала роботу без складеного трудового договору. Зміни стосуються заборони будь-якої дискримінація у галузі праці пов'язані із: кольором шкіри, політичними та релігійними переконання, сексуальною орієнтацією, віком, статтю, станом здоров'я, інвалідністю, вагітністю тощо. Окрім того, у законопроєкті прописано обов'язкову відсутність на підприємстві таких явищ, як мобінг працівників, економічний та психологічний тиск, створення нестерпних умов праці, навмисний, систематичний та нерівномірний розподіл навантаження і розпорядження між працівниками, що здійснюють однакову роботу, а також нерівну оплату праці за аналогічну працю. Не рахуватимуться за дискримінацію у сфері праці, встановлені законодавчими актами відмінності, а також обмеження деяких прав працівників, які залежать від притаманних певному виду робіт вимог стосовно віку, статі, стану здоров'я, рівня освіти, або зумовлені необхідністю посиленого суспільного, правового та соціального захисту деяких груп осіб.