Лінгво-поняттєвий словник повсякденно-побутової культури буковинців» задумано як антропозорієнтовану лексикографічну працю, у якій буде зібрано й опрацьовано широкий емпіричний матеріал міждисциплінарного характеру для встановлення національномовної та культурної ідентичності цієї етнографічної групи українського народу. Необхідність і важливість такого словника зумовлена низкою чинників. Оскільки буковинський діалект має давню традицію використання в художній літературі, отже існує потреба у спеціальній праці, яка б допомогла сучасним читачам з різних куточків України з’ясувати семантику діалектних слів та фразем з опертям на стереотипізовані ситуації життєдіяльності буковинців, одержати широку етнографічну інформацію про предметний світ жителів регіону, увиразнити емоційний світ буковинця-гуцула, морально-етичний аспект його картини світу, установити репертуар мовних засобів інтелектуальної самореалізації особистості. Установлено, що в словнику панорамно, у широкому культурологічному контексті, з лексико-граматичними і прагматичними маркерами, з опертям на особливості наголошування, будуть представлені всі три типи одиниць – лексеми, фраземи та різні за обсягом наративи, що дасть змогу не тільки увиразнювати важливі структурні риси буковинської говірки, супроводжувати їх необхідними ремарками-коментарями, а й передавати лад народного мовомислення, особливості мовної картини світу буковинців-гуцулів. Відповідно до засадничих принципів укладання лексикографічної праці нового типу, обґрунтовано такі параметри внутрішньої будови словникової статті як основної структурної одиниці словника: ідентифікувальний, парадигматично-синтагматичний, граматичний, словотвірний, функційний, етимологічний, ілюстративний, довідково-інформаційний. Показано можливу структуру словникової статті, що охоплюватиме: 1) заголовне слово, 2) тлумачення, 3) ілюстрацію з діалектного або художнього мовлення (починаючи з другої половини ХІХ століття і донині), 4) варіанти (акцентні, морфемні тощо), 5) синтагматичні зв’язки з іншими компонентами; 6) додаткову інформацію культурологічного характеру; 7) коментарі з енциклопедичних, історико-етнографічних або довідкових джерел/