В цій статті розкрито поняття та зміст консультативного висновку Європейського суду з прав людини, як рекомендаційного акту Європейського суду з прав людини на запит вищого суду уповноваженого державою-членом Ради Європи з принципових питань, які стосуються тлумачення або застосування прав і свобод, визначених Конвенцією про захист прав та основоположних свобод людини 1950 року або протоколами до неї. Консультативний висновок є новим інструментом взаємодії між судовим органом Ради Європи та національними судами і судовими установами держав-членів Конвенції 1950 року, що передбачений у Протоколі №16 до Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини 1950р. В статті досліджено правовий механізм звернення національного судового органу держави-члена Ради Європи із запитом до Європейського суду з прав людини для отримання консультативного висновку та його вплив на вітчизняну правову систему. Зокрема, уповноважені вищі суди можуть отримати консультативний висновок тільки після направлення відповідного запиту. Такий запит повинен відповідати певним умовам: запит має бути направлений виключно вищим судом, визначеним державою-учасницею Конвенції; запит має стосуватися виключно принципових питань щодо тлумачення або застосування прав і свобод, визначених Конвенцією або протоколами до неї; запит може бути надісланий виключно щодо судової справи, яка перебуває у провадженні вищого суду. Консультативний висновок ухвалюється Великою Палатою Європейського суду з прав людини, але не має обов’язкової юридичної сили. Однак, можливість отримання консультативного висновку Європейського суду з прав людини дозволить державі розширити можливості для діалогу з Судом стосовно чіткого розуміння змісту норм Конвенції 1950р. та її протоколів для справедливого правосуддя на національному рівні, а також зменшить кількість звернень проти держави до Європейського суду з прав людини, що буде сприяти розвантаженню судового органу Ради Європи.