Стаття присвячена особливостям застосування імунітету від юрисдикції дипломатичного агента в країні перебування. У статті розкрито поняття та зміст імунітету від кримінальної, цивільної, адміністративної юрисдикції дипломата як під час офіційної діяльності, так і у вільний від роботи час. Також у статті висвітлено абсолютний імунітет від кримінальної юрисдикції, зокрема за загальним правилом дипломат не повинен порушувати законів держави перебування, проте у випадку вчинення ним кримінально караного діяння кримінальна справа стосовно нього не порушується в силу цього імунітету, але дипломат, що вчинив злочин може бути оголошеним persona non grata та йому пропонується залишити територію держави перебування. Разом із тим країна, що приймає дипломатів, може клопотатися перед урядом держави, що направляє дипломатів, про відмову в імунітеті дипломату, який вчинив злочин. В статті досліджено також особливості застосування звільнення від цивільної юрисдикції дипломата в країні перебування, крім таких випадків: як речових позовів, що належать до приватного нерухомого майна на території країни перебування,якщо дипломат не володіє цим майном для цілей представництва;позовів, що стосуються спадкування, комерційної діяльності дипломата. Також в статті висвітлено процесуальні аспекти використання дипломатичним агентом імунітету від адміністративної юрисдикції держави перебування, тому на них не можуть накладатися штрафи й інші адміністративні стягнення. Водночас треба мати на увазі, що імунітет дипломатичного агента від юрисдикції держави перебування не звільняє його від юрисдикції акредитованої держави, громадянином якої він є. В статті також розкрито механізм застосування імунітету від юрисдикції членів сім'ї дипломата. Крім того, в статті досліджено співвідношення імунітету від юрисдикції дипломатичних та консульських представників, зроблено акцент на функціональний характер імунітету від юрисдикції консулів.